Світ хореографічного мистецтва

Ми розпочинаємо ще одну рубрику «Світ хореографічного мистецтва», яка проведе екскурс в історію виникнення та розвитку хореографічного мистецтва, цикл статей про відкриття людей, реформаторів, які зробили значний вклад для створення балету, а також будемо говорити про усі напрямки хореографії від народної до сучасної.

Перший цикл статей «Історія становлення світового балету» пропонуємо прямо зараз.

Танець існує стільки ж тисячоліть скільки і людство. Мистецтво балету народилося значно пізніше, ніж мистецтво танцю. Видовища, близькі європейському балетному спектаклю, людство створило ще в далекому минулому: їх знали античні держави – Греція і Рим, Древня Індія, Японія, Китай та інші країни. Відображаючи досвід свого часу і дух свого народу, ті старовинні видовища спиралися на якості національного мистецтва, а тому мали і загальні властивості, і власні відмінності. Так, наприклад поет Гомер в «Іліаді» описав хоровод, а в «Одісеї» – чоловічий дует на тлі танцюючих хлопців. Лукіан написав цілий трактат «Діалог про танці». Опис танців ми можемо зустріти у Аристотеля, Філострата, в трагедіях Есхіла, Софокла, Евріпіда, в комедіях Арістофона. Про характер давньогрецьких танців розповідають і численні зображення танцівників і танцівниць на барельєфах, в вазописі, в скульптурі. Так, наприклад поет Гомер в «Іліаді» описав хоровод, а в «Одісеї» - чоловічий дует на тлі танцюючих хлопців. Лукіан написав цілий трактат «Діалог про танці». Опис танців ми можемо зустріти у Аристотеля, Филострата, в трагедіях Есхіла, Софокла, Евріпіда, в комедіях Арістофона. Про характер давньогрецьких танців розповідають і численні зображення танцівників і танцівниць на барельєфах, в вазописі, в скульптурі. Танці стародавніх греків можна розділити на священні (обрядові, ритуальні), військові, сценічні та суспільно-побутові. Приблизно такі ж за характером танці були і в інших народів. Священні танці за переказами були перенесені в Грецію з Єгипту Орфеєм. Він побачив їх під час храмових свят єгиптян. Ці танці виконували під звуки ліри і присвячувалися різним богам, а також відображали певні дні трудового календарного року. Військові танці в Стародавній Греції відігравали велику роль у вихованні мужності, патріотизму. Зазвичай вони відтворювали бій, різні бойові перестроювання, це були складні хореографічні композиції. В руках у танцівників були луки, стріли, щити, запалені смолоскипи, мечі, списи, дротики. Суспільно-побутові танці супроводжували сімейні та особисті торжества, міські та загальнодержавні свята. Вона були різноманітні за тематикою і композиційному малюнку, за складом виконавців. Саме суспільно-побутові танці дуже вплинули на виникнення сценічного танцю. Сценічні танці древніх греків були частиною театралізованих вистав. Під час танців виконавці відбивали такт ногами, для цього втни надягали особливі дерев’яні або залізні сандалії, іноді відбивали такт руками за допомогою одягнутих на середні пальці своєрідних кастаньєт – устричної мушлі. Суворі римські воїни перших століть н.е. особливо полюбляли войовничий танець на згадку викрадення сабінянок. Його, за переказами, ввів Ромул. Були і танці жерців, що прославляють богів, вони нагадували урочисту ходу. Пізніше у римлян виникли сценічні танці. Витоки їх у сільських святах, зборі врожаю. Великою різноманітністю відрізнялися етруські танці. Етруські танцівники представляли цілі композиційно закінчені сцени, пантоміми. За часів занепаду Римської імперії танці і пантоміми перетворилися в  аморальні видовища, і громадяни Риму ставилися до них з презирством. Про танці римлян у своїх трактатах писали Цицерон і Горацій.

Сучасний європейський балет народився, коли деякі такі видовища вже налічували десятки століть життя або спогади про них збереглися лише в пам'ятках історії та літописах. Балет виник самостійно, хоча йому служили зразком народна творчість і мистецтво минулого, переважно міфи і легенди античного світу. Стародавні сюжети він переробляв на новий лад. Їх сценічний образ невпинно змінювався: кожна нова епоха повідомляла  власний сенс, власні ідеї, мотивування і висновки. Змінювалися способи втілення, сценічні форми.

Балет не знає точної дати народження і одного творця. Славу відкриття балету не можна приписати жодній країні. Мистецтво складалося всередині суспільства, на певному щаблі матеріального і духовного розвитку.

Сучасний музичний театр з його основними видами оперою і балетом виник в епоху Відродження, коли міська культура змінила культуру феодальних маєтків.

Розвиваючись в різних країнах по-різному, балет завжди зберігав важливу рису, яку можна позначити як союз багатьох мистецтв в одному театральному видовищі. Крім власного танцю і пантоміми, балетному театру необхідні літературний сценарій, музика, мальовниче і архітектурне оформлення, освітлення тощо. А на початковому етапі, спектаклі цього театру були міцно пов’язані з декламацією і співом.

Як і всі види мистецтва балет схильний до дії життя того суспільства, в якому існує і відображає його національні особливості.

 

Матеріали:

Ю. Бахрушин «Історія російського балету», 1973р.;

В. Красовська «Західноєвропейський балетний театр. Нариси історії», 1979 р.;

В. Пасютинська «Чарівний світ танцю», 1985 р.

Пошук

Розповісти друзям

Через соціальні мережі


Підписка

Підпишись та отримуй найсвіжіші новини

Ім'я Email: