Що таке чакмак (тур. Çakmak)

 

А ви знаєте, що містить у собі набір для запалювання?

Перед створенням сірника наші предки використовували комплект, що містить так званий «чакмак», кремінь та амаду, що зберігався у шкіряному мішечку під назвою «пунгья». Докладніше про це розповідає 25-річний Божидар Стоянов із Рибариці, коваль 4-го покоління у своїй родині.

Свою історію живої спадщини він представив у рамках молодіжного конкурсу «Нематеріальна культурна спадщина: Наступне покоління».

«Чакмак» – набір для вогнища у формі нирки та вибите зі шматка стійкого металу. Кремінь виглядає як шматочок скелі жовто-коричневого кольору з гострими краями і достатнього розміру для захоплення між великим і вказівним пальцем.

Кре́мінь це мінеральне утворення, яке складається з кристалічного і аморфного кремнезему (опалу, халцедону чи кварцу). Завдяки здатності утворювати при сколі гострий ріжучий край кремінь з давнини (до залізної доби) використовувався людиною для кам'яних знарядь (наконечників стрілножів тощо). В Україні, зокрема на Донбасі, виявлено багато шахт кам'яної доби, в яких видобували кремінь.

В давнину уламки кременю використовувалися для висікання вогню. У середньовіччі кремінь широко використовувався для отримання вогню шляхом висікання іскор на трут за допомогою двох шматків кременю або одного шматка кременю та шматка іншого матеріалу (кремінь+пірит, кремінь+сталь).

Для переробки амаду використовується реальний грибок копит Fomes fomentarius, який зустрічається на мертвих листяних деревах, рідше на живих (як бук і волоський горіх). З гриба взято лише верхню частину, яка нагадує оксамитову тканину. Його ріжуть великими шматками та варять дерев'яним ясенем кілька годин на відкритому вогні.

Тип шкіри для «пунгья» специфічний, а обробка займає багато часу. В наш час знайти потрібну для виготовлення сировину вкрай складно, тому найчастіше використовується вже оброблена шкіра.

 

За матеріалами Unesco Centre Sofia