Самчикіський розпис від луганських майстрів

Українське мистецтво завжди відзначалося своєю унікальністю, глибиною та красою. Однією з цікавих галузей української культури є самчиківський розпис, який має свої коріння в селі Самчики Старокостянтинівського району Хмельницької області. Це вид українського декоративно-ужиткового мистецтва, що зародився наприкінці XIX – на початку XX століття й поширився на південно-східній Волині, на межі з Поділлям. Переважно сюжет, виконується великим зубчастим малюнком, схожим на гобеленовий. Наказом Міністерства культури України від 4 липня 2019 року №510 «Традиція декоративного розпису села Самчики» включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

У світі, де майстерність та творчість об'єднуються в мистецтві, луганські майстри виявляються справжніми посередниками у відтворенні та поширенні української культури. Навіть перебуваючи за кордоном, вони грають важливу роль у поширенні українського мистецтва, сприяючи розвитку артпростору та популяризації унікальних традицій.

Один із центрів творчості з-за кордоном – арт-студія «Колір», яка не лише популяризує самчиківку, але й надає можливість дорослій аудиторії вивчати це мистецтво.

Самчиківський розпис - це вишукана робота, яка вражає своєю красою та деталізацією. Ця техніка передбачає використання різноманітних орнаментів, які традиційно використовувалися для прикраси стін, побутових речей, а іноді й одягу. Основна тематика цього розпису – це рослинні мотиви у найрізноманітніших їх інтерпретаціях. Кожен орнамент мав свою назву, за якою його одразу можна було розпізнати. Барвінок, соняхи, рожа, колоски, маки, дзвоники, ягідки, бруньки, калина, гілочки, листочки, дерева та тварини найчастіше зустрічаються в роботах художників. На малюнках квіти зі знайомих і звичних раптом стають казковими, фантастичними рослинами, набувають неперевершеного українського колориту.

Інколи можна зустріти зображення й людей – гарних статних козаків та жінок.

Луганські майстри є прикладом того, як нескорені вогнем, навіть знаходячись за кордоном, можуть активно сприяти розповсюдженню культурних цінностей України та підтримувати національну спадщину через мистецтво та ремесло. Їхня праця не лише відображає багату спадщину українського народу, а й сприяє збереженню та популяризації цінностей та традицій. Через співпрацю з місцевими спільнотами та установами, вони допомагають українській культурі відкриватися для світу та зберігати свою унікальність у глобальному контексті.