Фольклорна експедиція с. Осинове

Фольклорний ансамбль «Осинівчанка».

 

26 липня 2019 року методистами Луганського обласного центру народної творчості була проведена фольклорна експедиція в село Осинове Новопсковського району.

Головною метою проведеного фахівцями ЛОЦНТ дослідження стало знайомство з унікальними носіями фольклору – фольклорним ансамблем «Осинівчанка».

Під час проведеного заходу дослідники зробили збір фольклорного матеріалу, здійснили  відео зйомку та  фотофіксацію досліджуваного середовища.

Село Осинове одне з найстаріших поселень Новопсковщини. Воно утворилося в середині 17 сторіччя практично наряду з іншими поселеннями Слобідської України. Першими поселенцями с. Осинове були люди з українського Придніпров’я та з нинішніх Білгородської, Курської та Воронезької областей. Разом з переселенцями в село був принесений величезний пласт слов’янської культури, в якій не останнє місце займає пісенна народна творчість. Народна пісня, завдяки своїй гармонійності, поетичності і ліризму, своїм корінням вросла в генофонд осинівців і віками передається від матері до дочки, від батька до сина.

Величезний внесок у збереження автентичності та народної індивідуальності культурного спадку вносить фольклорний ансамбль «Осинівчанка». Фольклорний ансамбль утворився у 1995 р. і об’єднав людей, закоханих у народну українську пісню. Всі учасниці ансамблю з дитинства були виховані на народних традиціях. Мамусі і бабусі в буденному житті і на свята наспівували неповторні ліричні пісні, яки глибоко запали в душу і назавжди залишилися в пам’яті.

Саме ці пісні увійшли в репертуар ансамблю:«Зеленая вишня», «Ой, ти, коваль», «Над полями та над нивами», «На городі верба рясна», «Ой, у вишневому садочку росла червона калина», «Ой, сиділа Сашенька край віконця», «Із-за гори кам`яної», «Пливе качур», «Поза лугом зелененьким», «Ой, зійшов місяць із-за хмари», «Чого дівчина зажурилася», «Один місяць сходе, другий заходе», «Гнала горілочку», «Ой, у лузі калинонька», «Гуляю я» та інші.

«Нам по 18 років і не більше», - жартують жіночки. Коли вік пенсійний, а душа молода, треба якомога рідше заглядати до паспорту і жити усупереч усьому повноцінним, яскравим життям. Позитивні емоції, радість, внутрішній підйом дозволять помолодшати і відкинути всі сумні думки та хвороби. Саме за таким принципом живуть учасниці ансамблю:

  1. Бушля Ольга Василівна – 1952 р.н., переїхала з Ростовської області (Росія), працювала на фермі. Власноруч шиє головні убори для ансамблю. В Сорочинцях колеги – самодіяльні артисти їх перемальовували, щоб і собі такі зробити, гості ярмарку прохали дозволу сфотографуватися.
  2. Сковородка Зінаїда Іванівна – 1946 р.н., переїхала з Білгородської області (Росія), працювала на фермі.

3.Ткаченко Катерина Олексіївна – 1938 р.н., місцева, найстарша учасниця ансамблю, співала зі школи, співуча уся її сім’я, працювала поваром в школі-інтернаті.

4.Саградова Марія Іванівна – 1943 р.н., переїхала з Білокуракінського району Луганської області, староста ансамблю.

  1. Молочкова Любов Тимофіївна – 1944 р.н., місцева, працювала лаборантом та на фермі, читає гуморески.

Під час фольклорного сеансу було почуто слідуючи пісні з репертуару фольклорного ансамблю «Осинівчанка»:

 «Із-за гори кам`яної» - пісня, яку співали матір і бабуся учасниці ансамблю Ткаченко К.О.

«Зеленая вишня» - пісня, наспівана мешканкою с. Осинове Ніною Недогонової(уродженкою с.Рогове), яка дісталася їй від бабусі. Це весільний плач, дівчина її співала, коли її віддавали за нелюба. У пісні дівчина тужила за своєю долею.

«Пливе качур» - стара осинівська пісня, яка звучала не одне покоління.

«Поза лугом зелененьким» - пісня, яку співали матір і бабуся учасниці ансамблю Ткаченко К.О.

«Гнала горілочку» - пісня, наспівана мешканкою с. Осинове Сивоконь Єфросинією Василівною.

«Ой, сиділа Сашенька край віконця» - пісня, що дісталася у спадок від Мотрі Іванівни Таранухи - матері учасниці ансамблю Саградової М.І.

«Чого дівчина зажурилася» - пісня, часів початку Великої Вітчизняної війни, яку наспівала мешканка с. Можняківка.  Куплети пісні співаються одночасно то українською, то російською мовами.

«Ой, зійшов місяць із-за хмари» - стара осинівська пісня, яка звучала не одне покоління.

«На вгороді верба рясна» - стара осинівська пісня, яка звучала не одне покоління.

Усі пісні, які виконувались, без виключення, за жанровою класифікацією можна віднести до ліричних побутових пісень, а саме тих пісень, в яких зображені події власне родинного життя. У цих творах переважає характер особистої лірики, а саме - теми кохання та тяжкої жіночої долі. Це переважно жіночі пісні. Характерно, що до репертуару колективу входять пісні, в яких окреслюється тематика, притаманна різним за віком та сімейним станом категоріям виконавців: це і пісні про кохання у його інтимно-радісних і драматичних проявах, які більше цікавлять неодружену молодь (зокрема дівчат) та пісні про родинні стосунки з усіма їхніми складнощами, які більш зачіпають уяву людей жіночої половини середнього та старшого покоління. Головною відмінністю даних пісень є їхній зміст, який пов’язаний з різноманітною тематикою: залицяння, зустрічі, побачення, любощі і злагода коханих, суперечки і сварки між ними, суперництво, ревнощі, перелюбство, зрада у любовних стосунках, від’їзд милого, розлука, втрата милого, різноманітні перешкоди з боку заздрісних людей, мотиви вікової та матеріальної нерівності, конфлікти з батьками. Пісні за манерою викладання є оповідальними (ліричні монологи-оповіді). Центральним образом усіх прослуханих  пісень є жінка, а основною художньою метою – зображення її долі. Із тематики пісень видно, що їх зміст переважно відображав негативні сторони життя старої патріархальної родини. З чого безпосередньо витікає загальний характер творів, який здебільшого є драматичним, а в деяких зразках - навіть трагічним. Зазначеним творам притаманні особливості всіх ліричних пісень: використання різноманітних вигуків («ой», «гой», «ох» та ін.), а також зменшено-пестлива лексика. Пісні виконувались ансамблем акапельно  на два голоси з заспівами Саградової М.І. та Молочкової Л.Т та «виводинами» Ткаченко К.О. Виконавиці продемонстрували добре витриману динамічну лінію кожної пісні, яка підкреслювала драматургічний розвиток змістовної складової творів, з акцентуванням на драматичній кульмінації в них. Широкий діапазон солісток ансамблю, чисте інтонування та достатньо висока культура звуку дозволили зафіксувати зразки народнопісенного мистецтва у гарній якості, насолодитись красою та неповторністю їхніх мелодій та текстів.

Окрім пісень, учасникам експедиції також випала можливість послухати три гуморески Павла Лозового у виконанні учасниці ансамблю – Молочкової Л.Т. Вона розповідала гуморески напам’ять, дуже виразно та дотепно, проявляючи свої акторські якості, тим самим вносячи контраст у характерну, змістовну та жанрову складову фольклорного сеансу.

Фольклорний ансамбль «Осинівчанка» приймає активну участь у культурному житті громади. З перших концертів ансамбль став улюбленим серед глядачів сел Осинове, Макартетине, Рогове. Самобутня українська пісня у виконанні ансамблю зазвучала на сільських та районних сценах та фестивалях. У 2011 році ансамбль посів ІІІ місце у фестивалі народної творчості на «Національному Сорочинському ярмарку», виступати довелося на «Головній сцені», а потім на «Новій». Без перебільшення можна сказати, що ансамбль вносить свій вклад у відродження і розвиток фольклорного мистецтва та популярізацію народної пісні.