Розпочато серію майстер-класів з декоративно-ужиткового мистецтва

З метою розвитку декоративно-ужиткового мистецтва, оновлення теоретичних і практичних знань працівників закладів культури клубного типу, майстрів народного мистецтва Луганський обласний центр народної творчості протягом вересня - жовтня 2020 року проводить серію обласних майстер-класів з традиційного виду мистецтва – бісероплетіння.

18 вересня в м. Сєвєродонецьк відбувся перший майстер-клас на тему «Традиційні жіночі прикраси, як один із видів старовинного декоративно-прикладного мистецтва», «Методи та прийоми плетіння жіночих прикрас». Своїм досвідом ділилася майстриня народної творчості, учасниця клубу «Райдуга талантів» філії обласного народного клубу «Золоте руно» – Марія Казьміна (м. Лисичанськ). Учасниками майстер-класу стали народні умільці м. Сєвєродонецьк, с. Червона Попівка Кремінського району.

У першій – теоретичній частині учасники заходу дізнались про історію виникнення даного виду мистецтва. Різноманітні прикраси для сучасної жінки є невід’ємною частиною її гардеробу. Адже саме вони роблять кращу половину людства неповторними і чарівними. Мотиви традиційних прикрас дістались нам від предків. Бісероплетіння в Україні має дуже давню історію. На території нашої країни бісер був відомий ще за часів Київської Русі. Штучні перлини з непрозорого скла називали «бусра» (у множині «бусер»). Прикраси з бісеру набули поширення на значній частині західних областей України та в деяких місцевостях півночі та центру. Вироби з литих кольорових намистин чудово доповнювали вбрання українських селянок. Такі прикраси завжди виглядали витончено та ніжно. У ці узори вкладали глибокий сакральний та обереговий зміст. Ще за часів трипільської культури наші пращури носили прикраси, декорували свій одяг вишивкою, аплікаціями, розписом. Нагрудні прикраси, що виконували ритуальні та захисні функції, вберігали людину від зурочення та всілякого лиха, носили на тілі. Жіночі прикраси в українському побуті стали обов’язковою частиною святкового вбрання, також мали своє призначення та певні особливості. За кількістю нагрудних прикрас можна було визначити, наскільки була заможною їхня власниця. Шийні прикраси з бісеру називалися «ґердани», «герданки», «крайки», «ланки», «драбинки», «рядки», «пупчики» тощо.

У практичній частині майстер-класу майстрині опановували методи та прийоми плетіння жіночої прикраси «силянка». Від техніки нанизування (силяння) бісеру походять від назви прикрас до одягу – «силянки», «сильованки», «силенки».

Опанувавши основні методи та прийоми плетіння прикраси, майстрині продовжать подальшу роботу вдома. Бо для завершення однієї прикраси знадобиться не один день.

Пошук

Розповісти друзям

Через соціальні мережі


Підписка

Підпишись та отримуй найсвіжіші новини

Ім'я Email:

Календар подій

Жовтень 2020
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
28 29 30 1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31 1