Фольклорна експедиція у місто Золоте

                                                                                                                                                         «Народна пісня серця єднає, долю вінчає»

 

Українська пісня з давніх-давен вважається оберегом, особливим заклинанням, покликаним вберегти від негараздів і хвороб, відвести біду, втішити горе, привернути в сім'ю здоров'я, достаток, згоду та порозуміння. У народних піснях зберігається мудрість та сила слова наших пращурів.

Відповідно до плану роботи Луганського обласного центру народної творчості, з метою вивчення окремих явищ фольклору, виконавства, традиційності побутування тощо, 20 листопада 2021 року була проведена фольклорна експедиція в м. Золоте Сєвєродонецького району. Під час проведення фольклорної експедиції учасники експедиції ознайомились з репертуаром, історією створення та роботою народного хору «Надія» (керівник Лілія Кунченко) Золотівського МБК. Також у виконанні хору була презентована концертна програма з народних пісень, притаманних мешканцям цієї місцевості.

Місто Золоте умовно поділяється на п’ять частин, які найбільш схожі на райони великих міст. Поділ зумовлено наявністю п’яти шахт у містечку. Відповідно до їхніх назв, називають і самі частини Золотого: Золоте 1 – «Карбоніт», Золоте 2 – «Сонячний», Золоте 3 – «Стаханівець», Золоте 4 – «Родіна», Золоте 5 – «Михайлівка».

У 2000 році в кожному з цих селищ були мешканці, які допомагали міській раді вирішувати якісь питання. Так було створено жіночу раду «Надія» у Карбоніті з восьми місцевих жінок-ентузіасток поважного віку. Жінки завзято працювали, а де робота – там і пісні. Почали співати, і виявилося, що дуже співучі карбонітські жіночки. Так з’явилася думка про створення хору. Почали запрошувати співочих жіночок. Не відразу справа пішла, не відразу й відповідного баяніста знайшли.

Керівниця хору Лілія Кунченко згадує: «Мені запропонували приїхати до Карбоніту та підіграти жіночкам хоча б одну пісню. Підіграла, поспівали, тай залишилася на 20 років. Я зрозуміла, що дуже потрібна жіночкам. І так вони гарно співали, що торкнулися моєї душі».

Ця перша репетиція відбулася на початку лютого 2001 року.  Колектив вирішили назвати як і жіночу раду - «Надія». А перший концерт хору народної пісні «Надія» відбувся вже 8 березня 2001 року.

Колектив є візитною карткою Золотівського міського будинку культури, який було побудовано як театр у 1905 р. паном Золотарьовим. Хор має свою неповторну особу, самобутню манеру виконання, постійно розвивається, поповнюючи та оновлюючи репертуар. Репертуарною та творчою базою колективу стало знання місцевого фольклорного музичного матеріалу, заснованого на сімейних традиціях, що органічно переплітається з пісенним матеріалом з інших регіонів України.

До репертуару ансамблю входять різножанрові пісні а капела та під супровід баяну:

- українські народні пісні – «Перелаз», «В саду гуляла», «Ой, устану ранесенько», «Б’є мене милий», «Ой, ти, місяцю», «Зелений сад», «На ярмарок», «Відсунься», «Розпрягайте, хлопці, коней», «Несе Галя воду», «Горіла сосна», «Дякую тобі, мамо», «Спить ставок», «Я ж тебе, Галю, не лаю», «Ой, калина», «Ішов козак потайком», «Приймаченько», «Музиченька грає», «Ой, ходімо, жінко», «Черешенька», «Зеленеє жито», «А калина не верба», «Гай зелененький»;

- пісні на вірші Т.Г.Шевченка – «Реве та стогне Дніпр широкий», «По діброві вітер виє», «Думи мої, думи…»;

- авторські пісні – «Стоїть гора високая», «Пісня про рушник», «Виростеш ти, сину», «Мамина коса», «Україночка», «Мамина сорочка», «Варенички мої», «Чорнобривці», «Рідня моя, рідня»;

- колядки та щедрівки;

- романси та циганські пісні;

- гуморески українських авторів та власного твору.

Звідки ж в маленькому шахтарському містечку таке розмаїття українських пісень? На шахту приїжджали працювати зі всіх куточків України. У місті живуть люди з різних регіонів. І в хорі також - кожна учасниця привезла з собою пісні свого краю - з Чернігівщини, Хмельниччини, Полтавщини, Черкащини, різних куточків Луганщини.

Так, від найстарішої з хористок Ганни Кирилівні Шовкопляс (91 рік, родом з с. Шульгинка Луганської області), до репертуару хору увійшла старовинна пісня «Закувала зозуленька» та набула особливого колориту виконання. Також хор із задоволенням виконує її улюблену народну пісню «Ой, там, на товчку, на базарі, жінки чоловіків продавали», що сповнена оптимізму світосприйняття, життєрадісності, гумору і веселої вдачі.

Цікава історія появи у репертуарі хору української народної пісні «Виростає льон густесенький» (виконується а cappella). Переяслова Лідія Василівна, почула цю проникливу пісню на весіллі у с. Городище Полтавської області. Вона написала листа на Полтавщину з проханням надіслати слова пісні. Так ця пісня стала перлиною у намисті українських пісень.

Ярош Наталія Михайлівна, родом з Хмельниччини, теж поповнила репертуар колективу українськими народними піснями «Ой, у полі озеречко» «Зеленеє листя, білі каштани».

Декілька пісень увійшло до репертуару від Тамари Михайлівни, матусі керівниці хору Лілії Олександрівни Кунченко, яка дбайливо записувала тексти пісень у зошит. Це такі українські народні пісні «Ой, гарна я гарна», «Очі сині та сині» та інші.

Вразило натхненне виконання пісні «Зелений сад» солісткою хору Лідією Переясловою. Учасниці ансамблю опановують особливий вокальний стиль, манеру виконання, вокальну техніку, яка відноситься до даного регіону. Приємні забарвлення тембрів, мелодійні і багатогранні гармонії, цікаві композиції, ритми, що заводять, дозволяють одну і ту ж пісню піднести в різних інтерпретаціях, зовсім не втративши ні якості, ні мелозвучності.

Українські пісні відомі не лише мелодійною ліричністю, що бере «за душу» протяжними переливами та чистотою звуку. Попурі із запальних українських завзятих танцювальних пісень, у виконанні колективу «Надії», додають колоритних веселощів і є родзинкою будь-якого свята.

Вже четвертий рік поспіль колектив бере участь у Різдвяному фестивалі колядок, який проходить у Свято-Успенській Святогірській Лаврі. Під час виступів хор виконує колядки та щедрівки, псалму «Де ти згасла, зоря ясна» українську народну пісню «Ой, на річці, на Йордані». А запросив до Лаври «Надію» сам владико Арсеній, єпископ Української православної церкви, митрополит Святогірський, вікарій Донецької єпархії, намісник Свято-Успенської Святогірської Лаври. Колектив познайомився з владикою Арсенієм у селі Кармазівка, під час творчої поїздки до Сватівського району Луганщини.

Головна особливість учасників творчого колективу – його віковий склад. Це жіночки 50-90 років. Вони не тільки чудово співають, а й самі складають байки, які і були прочитані під час фольклорного сеансу.

Окрім того, жіночки справжні господині! Вони завжди пригощають одна одну смачненьким. Так, Ольгу Василівну Комзюк, яка родом з Полтавщини, завжди просять наварити справжніх полтавських вареників, що на пару.

Учасниці народного хору переконані, що саме пісні допомагають їм вижити. Вони говорять, що коли співають у хорі, забувають усі негаразди і неприємності. І люди, слухачі колективу, кажуть, що «Надія» їм дух піднімає. «Бо пісня лікує і допомагає жити», - доповнює керівниця хору Лілія Кунченко.

Народний хор  «Надія» – активний пропагандист народних пісенних традицій. Віддаючи шану минулому, беручи все найкраще у наше сьогодення, з гордістю шанує та зберігає музично-пісенні традиції нашого регіону.

Пошук

Розповісти друзям

Через соціальні мережі


Підписка

Підпишись та отримуй найсвіжіші новини

Ім'я Email:

Календар подій

Грудень 2021
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
29 30 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31 1 2