Традиційне бджільництво у Сватівському районі Луганської області

До Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України було внесено Традиційне ремесло бджільництва у Сватівському районі Луганської області (Наказ від 12.07.2023 № 380).

Традиційне бджільництво у Сватівському районі Луганської області відіграє важливу роль у житті місцевих громад та має багатоцінний культурний, соціальний та економічний вплив на регіон. Це ремесло передається з покоління в покоління і включає у себе широкий спектр знань, навичок та традиційних методів бджільництва.

Існує легенда, що заснували місто Сватове пасічники. В першому поселенні (тоді ще поселення мало назву Сватова-Пристань), яке і дало початок місту Сватове, козаки Ізюмського полку займались традиційними ремеслами. Духмяне різнотрав’я приваблювало на луки, сім’ї бджіл. Саме тоді сватівчани почали освоювати найдавніший промисел – бортництво, а пізніше бджільництво.

Достаток медоносів у лісових масивах, лугах і степах Сватівщини сприяв розвитку цього ремесла на території Сватівського району. До появи цукру мед був єдиним солодким продуктом для населення. Віск широко застосовувався у домашньому господарстві для освітлення осель та здійснення релігійних обрядів (виготовляли свічки з бджолиного воску). Мед допомагав виживати місцевим мешканцям у часи лихоліть.

Саме бджола стала символом, що увіковічена на гербах м. Сватове та Сватівського району на згадку про давнє заняття перших поселенців та як символ працелюбності сучасних мешканців.

Минуло вже більше 350 років, а в районі збереглося традиційне ремесло бджільництво. Сьогодні цю традицію продовжують багато місцевих.

У професійному середовищі українських бджолярів великого поширення набула наступна прикмета – щоб благополучно велася пасіка і був достаток меду, необхідно частувати ним усю родину, сусідів, односельців і, навіть, сторонніх людей.

Мед викачували переважно тричі на рік – наприкінці весни, коли відцвітала садовина і перші польові квіти й пасічники одержували найбільш лікувальний травневий мед; влітку, коли відбувався основний медозбір з гречки та липи; наприкінці літа (на Спаса), коли робили останню підрізку бджолиних щільників. У бджолярів Сватівщини основний медозбір перемістився на кінець літа, у зв’язку із тим, що сільгоспвиробники почали культивувати соняшник.

Внесення Традиційного ремесла бджільництва у Сватівському районі до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України визначає його важливість і підтримку громаді в цей скрутний для всіх час. Це визнання сприятиме збереженню та подальшому розвитку цієї традиції, привертаючи увагу до її цінності та сприяючи передачі знань і навичок молодому поколінню.