Проєкт «Традиції, що об’єднують»

З 6 по 8 жовтня 2019 року з метою реалізації проекту культурного обміну між Луганською та Львівською областями «Традиції, що об’єднують» команда спеціалістів Луганського обласного центру народної творчості відвідала Львівський обласний центр народної творчості і культурно-освітньої роботи.

Програма культурного обміну була насиченою та передбачала обмін досвідом з культурно-освітньої роботи, збереження та популяризації народної творчості, традиційних видів декоративно-ужиткового мистецтва, різноманіття форм культурної взаємодії. Згідно з програмою візиту, провідний методист з питань естетичного виховання та народних традицій Оксана Бондар, познайомила нашу команду з туристичним Львовом. Під час екскурсійної прогулянки чарівними та затишними вулицями стародавнього міста, учасники проєкту обговорили актуальні питання з розвитку туризму територій, як відбудовується туристична стратегія в межі громад Львівської та Луганської областей, в який спосіб туризм може сприяти популяризації нематеріальної культурної спадщини регіонів.

7 жовтня 2019 року ми ознайомились з роботою Львівського обласного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи. Під час зустрічі працівники обласних центрів народної творчості обмінялись досвідом роботи щодо методичної, моніторингової та іншої роботи з клубними закладами, народними домами регіонів, обговорили низку важливих питань: проблеми виявлення, розвитку та збереження нематеріальної культурної спадщини в громадах; порядок внесення НКС до місцевих, обласних переліків; методична робота та роль обласних центрів народної творчості у сфері НКС; розвиток фестивального руху регіонів; розвиток хореографічного, декоративно-ужиткового мистецтва в селах та селищах Львівської та Луганської областей.

Також відбулась зустріч майстрів, членів Об'єднання народних майстрів та художників аматорів при КЗ ЛОР ЛОЦНТ і КОР з проєктною командою ЛОЦНТ, майстринями-вишивальницями, працівниками культури, студентами та викладачами Львівського державного коледжу декоративно-ужиткового мистецтва ім. І. Труша, Львівської національної академії мистецтв. Під час проведення презентації виставки «Рушники Луганщини» керівник обласного народного клубу «Золоте руно» Луганського обласного центру народної творчості Наталія Стрєльцова ознайомила присутніх з особливостями вишивки районів Луганської області за типовими для них візерунками, орнаментами й символами, техніками і кольорами, розкрила головні риси відмінності, а головне, схожості східної та західної народної вишивки. У своїй доповіді Наталія підкреслила, що, оскільки Луганщина заселялась кількома міграційними хвилями і остаточно населення сформувалося наприкінці ХVІІІ – в середині ХХ ст., це обумовило неоднорідність етнічного складу населення. У зв’язку з цим у народному мистецтві регіону з’явились специфічні місцеві особливості тих чи інших земель України, особливо яскраво це видно у народній вишивці. Велику роль відіграє декоративний орнамент, який визнається одним з основних показників етнічних особливостей, тією відмінністю, яка дає можливість виділяти навіть дуже близькі етнічні групи і де виражена самобутність нашого регіону. Вишивки різних населених пунктів області вражають своїм багатством. І це зовсім не дивно, адже землю Луганщини населяли вихідці з різних куточків України, і кожен додав свій внесок у культурні традиції регіону. Основні кольори вишивки Луганщини – це традиційне поєднання червоно-чорних, сіро-червоних і рідше блакитно-червоних кольорів, а також вона відрізняється витонченістю, витриманою у пастельних тонах різнокольорової гами. У Новоайдарському районі розповсюджена унікальна багатокольорова вишивка. До речі, вона є на рушниках ще ХІХ століття, це говорить про те, що так вишивали з заснування поселень району, і жителі привезли її разом зі своєю культурою. Також у селах району використовують три кольори – червоний, чорний та фіолетовий чи блакитний, це говорить про те, що хазяйки таких рушників мають коріння з Полісся. Своєрідність вишивки Луганщини закладена у багатоколірних орнаментах, виконаних дрібним хрестиком та півхрестиком, іноді грубою ниткою. Домінують геометричні та рослинно-геометричні візерунки. Традиційним є поєднання різних за фактурою ниток, що також додає рельєфності візерунку. Саме такі самобутні вишиті рушники були представлені до уваги учасників презентації. Також у рамках другого дня з лекцією на тему «Вишивка Львівщини» виступила народний майстер, членкиня Об'єднання народних майстрів та художників аматорів при КЗ ЛОР ЛОЦНТ і КОР Леся Демчук. По завершенню лекційних засідань, учасники зустрічі взяли участь у творчій лабораторії «Особливості вишивки регіонів», яку провела керівник любительського об’єднання «Чарівна скринька» Сватівського районного Народного дому «Сватова Лучка» Олена Бондаренко. Під час проведення засідання Олена ознайомила присутніх із локальними особливостями народної вишивки Сватівського району Луганської області. Присутні обмінялись досвідом щодо технік та традицій вишивки свого регіону, які передають ознаки певної місцевості, відрізняються одна від одної орнаментом, виконанням і гамою кольорів. По завершенню жвавого обговорення майстер-класу «Народна вишивка – унікальний код твого краю» учасники долучились до виготовлення спільного мистецького твору зі створення вишиваного оберега.

8 жовтня 2019 року делегацію Луганського обласного центру народної творчості радо зустрів Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша, який посідає серед численних художніх закладів, що діють у просторі мистецької освіти України, знакове місце. Це одна з небагатьох навчальних інституцій, яку по праву, і за віком, і за традиціями фахової освіти, можна назвати Школою з великої літери. Упродовж 140 років існування коледж став школою національного мислення, осередком формування майбутніх митців у дусі причетності до тисячолітньої етнічної культури українського народу. Змістовну екскурсію по навчальному закладу провела викладач відділу вишивки та моделювання Марта Качмар. Пані Марта ознайомила присутніх з роботою відділів коледжу з різних напрямків декоративно-ужиткового мистецтва, а саме: відділу художнього розпису; відділу скульптури; відділу реставрації творів мистецтва; відділу художньої кераміки. Окремою темою розмови учасників екскурсії стала тема народного мистецтва, як консолідуючого, об’єднуючого фактора. Адже у народному мистецтві сходу, заходу, півдня та півночі України однаково поєднуються давнина і сучасність, стійкість тем, форм і безкінечна численність їхніх варіантів, лаконізм і, одночасно, виразність твору, продуманість і викінченість усіх елементів. Саме такий чудовий синтез змісту і форми змушує художників, попри всі зміни суспільних орієнтирів, звертатися до невичерпного джерела народного мистецтва. Наприклад, Визначальною рисою українців серед інших народів світу є особливе, навіть генетичне, прагнення краси. Елементарні предмети щоденного вжитку, усілякі побутові дрібнички, що збереглися до нашого часу, несуть у собі не тільки оповідь про побутову культуру, а й певність у баченні пращурами світу через призму естетичних вподобань. Найпотужнішим з подібних свідчень, що тримають на собі печать мудрості віків, є українська архітектура, зокрема українське барокко. Українське бароко XVII ст. часто називають "козацьким", оскільки в культурі потужно виявилися козацький дух, козацький характер, козацькі смаки. Найяскравіше стиль козацького бароко виявив себе в культовій архітектурі. Наприклад ,у Львові це – Костел Стрітення Господнього (кармеліток босих), Костел Святого Казимира, Храм свв. верховних апостолів Петра і Павла. На сході України це – Покровський собор у Харкові, Спасо-Преображенський собор в Ізюмі. Стиль Бароко охопив всі сфери духовного життя українців. Стильові риси бароко відбилися від Карпат до Слобожанщини у архітектурі, творах декоративно-прикладного мистецтва, у вигнутих формах меблів, у посуді, мотивах орнаменту, відтворюючи певне світосприйняття, сповнене суперечностей і внутрішньої боротьби.

Особливу увагу присутні звернули на відділ вишивки та моделювання одягу та відділ художнього ткацтва. Відділ художньої вишивки належить до числа найстаріших відділів коледжу. Тут відроджено традиційну українську вишивку та створено на цій основі моделювання сучасних виробів. Педагоги відділу працюють у двох напрямках трансформації народного костюма в сучасний одяг різноманітного призначення. Перший - традиційний, де створюються моделі, близькі до етнографічного зразка з використанням народного крою, способу оздоблення, народної колірної гами. В другому напрямку працюють над трансформацією відібраних характерних ознак народного костюма в сучасній формі. Викладач відділу вишивки та моделювання Марта Качмар презентувала присутнім цікаву колекцію рушників. Поряд із творчими роботами студентів пані Марта представила учасникам проекту свій творчий доробок та доробки викладачів коледжу, які вразили своєю майстерністю, барвами та художньо-образним ладом. Під час перегляду колекції всі обмінялись досвідом з дослідження, збереження та пропагування народної вишивки. Під час бесіди, присутні обговорили локальні особливості вишивки своїх регіонів, схожості та розбіжності у композиціях, колірній гамі, засобах шитва. Наприклад, Слобожанщина охоплює  східну частину України.  Техніка вишивання нашого регіону має багато спільного  з усталеними формами вишивки центральних областей України, але їй властиві й цілком    своєрідні    поліхромні  (багатокольорові) орнаменти, що виконуються технікою дрібного «хрестика»,    «півхрестиком»    і «гладдю. Львівські вишивки, виконані переважно хрестиком та стебнівкою, нагадують тонке мереживо. Дрібна павутинка квіток чорного кольору, поєднаного із червоним, жовтим, зеленим та синім. Ознайомлення з вишивками окремих місцевостей показує, що різноманітність і характерні порайонні ознаки в композиції, техніці виконання і колориті складають різні варіанти одного типу вишивки, який виступає на всій території й є основою для виникнення багатьох його відмінностей. Відділ художнього ткацтва, як навчальний профіль з’явився в коледжі в 1887 році. Про високий рівень фахової підготовки свідчать студентські роботи. Увесь навчальний процес, з перших днів заснування відділу, будується на ґрунтованому вивченні українського народного мистецтва (килимів, рушників, скатертин тощо) та високопрофесійному ремісничому виконанні ткацьких виробів. В навчальному класі відділу, де студентська молодь займається створенням художніх виробів, учасники делегації познайомились з особливостями розвитку мистецтва килимарства у Львівській області. Окрім того, долучившись до майстер-класу зі створення килима, присутні мали змогу відчути себе справжніми майстрами з ткацтва та поринути у захопливу подорож геометричними та рослинними орнаментами, створити власну, неповторну історію кольоровими нитками на верстаті. Цікаво, що семантичні засоби – один з найважливіших і найхарактерніших змістових компонентів українського народного килимарства. В найдавніших геометричних килимах закодована інформація прадавніх праслов’янських язичницьких уявлень, система оберегової, заклинальної символіки. Найпоширенішими тут бувають знакові елементи: пряма лінія - земля, хвиляста лінія – вода, ромб – поле, ромб з однією чи декількома крапками – засіяне поле, ромб з розгалуженнями – родюче поле. Найпоширенішим символом килимів з рослинною орнаментикою є

Древо Життя – символічна модель будови Всесвіту. Килими з різними орнаментом ткали по всій Україні, але найбільшого поширення вони набули в західних областях. Рослинні килими найпоширеніші в Центральній Україні, а також на Поділлі, Волині і в південних районах України. У різних регіонах України народне килимарство за довгий час розвитку набуло самобутніх рис.

 

Ввечері того ж дня команда проєкту відвідала музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України. Змістовний огляд експонатів музею збагатив знання учасників про автентичний інтер’єр, побут і культуру різних етнічних спільнот та історичних періодів Львівської області. Сьогодні фонди музею — це скарбниця пам'яток традиційної культури народного мистецтва українців, а також зразків декоративно-прикладного мистецтва багатьох народів світу. На першому поверсі команду проекту вразила майстерно виконана ліпнина на плафона, стелі та сходи, прикрашені алебастровою балюстрадою та колонами. Гордістю музею є і актовий зал. Його оздоблює декор кінця ХІХ сторіччя, виконаний скульптором Левандовським. Зали музею вражають своєю колекцією декоративно-ужиткового мистецтва ІІ половини  XVIII — I половини XIX сторіччя. У залі музичних інструментів можна побачити піанофорте 1791 р. та ексклюзивний англійський посуд фабрики Д. Веджвуда. Привертає увагу колекція меблів стилю ампір та колекція речей періоду еклектики та сецесії (плакати, одяг, художнє дерево, біжутерія, текстиль). Але особливе місце в експозиції музею займає колекція годинників, найбільша та найцінніша в Україні. В експозиції, котра пропонувалась до огляду, представлено близько 100 рідкісних експонатів, виготовлених майстрами Німеччини, Франції, Англії, Швейцарії. Ми мали змогу прослідкувати еволюцію хронометрів (від сонячних до механічних), побачити, як відобразилися мистецькі стилі та смаки на оправах годинників, відзначити їхнє багате оздоблення (інкрустація, карбування, розпис емалями).

Подорож Львовом закінчилась, але залишились неповторні, приємні спогади, дружні зв’язки, набуті знання.

Завдяки реалізації проєкту налагоджена тісна співпраця Луганського обласного центру народної творчості з Львівським обласним центром народної творчості і культурно-освітньої роботи. З метою розширення освітніх, наукових і культурних можливостей областей укладений договір про співпрацю між двома культурними інституціями. Подальша взаємна співпраця сторін буде спрямована на підвищення кваліфікації працівників клубних закладів (народних домів), обмін досвідом зі збереження і розвитку народної творчості та аматорського мистецтва, національної культури українського етносу та етнокультурних груп, які проживають на території Львівської та Луганської областей, з використанням методичного та професійного потенціалу Львівського обласного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи та Луганського обласного центру народної творчості.

За професійну організацію зустрічі, цікаве, корисне та плідне співробітництво Луганський обласний центр народної творчості висловлює щиру подяку спеціалістам КЗ ЛОР ЛОЦНТ і КОР, а саме: завідувачці відділом культурно-освітньої роботи, Софії Пшемінській, завідувачці відділом відділом народної творчості Ользі Дулябі, провідному методисту хореографічного жанру,  Володимиру Городиському, провідному методисту з питань естетичного виховання та народних традицій, Оксані Бондар, провідному методисту з питань національно-патріотичного виховання, Людмилі Антончик, провідному методисту з образотворчого мистецтва, Михайлу Бондареві, членкині Об'єднання народних майстрів та художників аматорів при КЗ ЛОР ЛОЦНТ і КО, Лесі Демчук та викладачу відділу вишивки і моделювання Львівського державного коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша, Марті Качмар.

Ми впевнені, що сталість налагоджених зв’язків, набутий досвід та професійність стануть у нагоді в подальшій співпраці на тлі збереження національного культурного продукту та розвитку творчого потенціалу Луганської та Львівської областей.

Пошук

Розповісти друзям

Через соціальні мережі


Підписка

Підпишись та отримуй найсвіжіші новини

Ім'я Email:

Календар подій

Листопад 2019
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
28 29 30 31 1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 1